Вірш, що присвячую пам'яті страждань та загибелі мирного населення України, зґвалтованих, катованих, страчених. А також тій частині України, що найбільш постраждала. Разом з ними, з нею, вмерла і частина мене. Напевне, пізніше щось народиться замість цього. Бажаю, щоб це була справжня свобода та правда - більше не погоджусь ні на що інше!
З Україною в серці 🇺🇦
І ось ви вбили мене.
Щасливі? Ні, не дуже
Ту кров, що мала, п'єте.
Але ж мені байдуже.
Бо це не кров насправді
То для брехні отрута
Вона знімає маскі
Вона зриває пута.
Вдивлятись за лаштунки
Огидно та жахливо
Ви люди? Ні, не люди.
І це відчуть важливо.
Людяності прикмета
То серце й божа совість
А ви вовки голодні
Й залякані натомість.
Я мертва та із вами
Порівняно, живіша.
Ви знаєте то й самі
Бо правди сила вища.
Бо моя смерть не марна
А в вас й життя без сенсу
Злочинне та безкарне
... Було до цього часу!
Тепер я буду з вами
Навіки, навіть довше
Ворами буть й катами
Простіше та не проще.
Моя душа крізь ваші
Кричатимє допоки
Ані не буде фальші,
Ані брехні епохи.
Моє останнє слово
Не сказане лунає:
"Свободу, терміново!
Геть руки, хто чіпає!!!!"
Велика міць та сила
Встає понад безсиллям
Та й підіймає з пилу,
З колін людину вільну.
Наталя Кузьміна 28.04.2022
