У вірші Наталії Кузьміної розповідається про двох жінок, одна з яких має дитину, а інша - чорну хустку. Авторка закликає злу жінку забути про заздрість та зраду і згадати, що колись вона була світлом і ніжністю. Вірш закінчується думкою про те, що правда завжди є і буде.